Місто двійників

В цьому місті дивні жили люди. Ззовні вони були такі, як всі... але все ж таки були вони іншими. Кожен з них мав свого двійника ... Один був серйозним, зваженим та розумним, а інший був веселим, добрим та вигадливим. І так жило місто своїм подвійним життям: серйозні люди працювали, а веселі - веселилися. І лише у сні кожен міг зустрітися з своїм двійником. І кожен з пари двійників дуже любив цей час, бо саме тоді вони розмовляли про те, що було і є зараз, ділились спогадами та мріями.

Ось так проходило життя у цьому дивному місті. І всі були задоволені та щасливі аж до того страшного дня... коли у сни деяких громадян перестали приходити двійники. На першу ніч ніхто нічого не зрозумів і на ранок люди говорили що, мабуть, повний місяць, завадив дивному сеансу спілкування. Але все більше і більше людей просто міцно спали... і не розмовляли зі своїми двійниками. Почалося справжнє занепокоєння. Розмови про дивні зміни можна було почути усюди: і вдома, і на вулицях, у магазинах, навіть у школах та дитсадках тільки і розмов було що про дивну напасть, що прийшла у їх місто. Ніхто з старших жителів міста ніколи не пам'ятав подібного, такого не було і в жодних книжках з історії. А за тиждень стало відомо, що до жодного мешканця міста у сні уже не приходить його двійник. Серйозні люди стали ще більш заклопотаними та мовчазним, а в їх паралельному світі розпочався справжній безлад, бо веселощам не було краю, а одне гуляння переходило в інше.. Кожен з двійників, кожен з світів, у своїй манері намагався заповнити пустку, що утворилась від відсутності снів.

В місті де живуть серйозні люди був звичний день. Всі заклопотано поспішали хто куди. Але посеред натовпу заклопотаних та серйозних дядей та тьоть стояв хлопчик з мячем. Він кожного, хто проходив поруч просив "Давайте пограємо?". Але усі були серйозними та мовчазними та зовсім не звертали увагу на дивну дитину. Аж тут сталося справжнє диво. Один з перехожих, до котрого звернувся хлопчик, погодився. І прямо на центральній вулиці міста розпочалася гра. Вони кидали м'яч один одному... аж тут м'яча зловив хтось з перехожих... І так сталося, що за годину уся площа перетворилася на великий ігровий майданчик. Жоден з серйозних людей ніколи не грав, але зараз усі було захоплені цією дивною грою.

Щось дивне творилося і у паралельному світі безтурботності та веселощів. У них також з'явився хлопчик. Але він просив кожного просто подивитись на світанок. А світанок був і справді гарний - небо переливалося блакитно-рожевими кольорами крізь які проходили золотаві промені сонця. Зупинився галас пісень та веселощів та всі просто спостерігали цю надзвичайну мить.

А з того дня ці паралельні світи дуже змінилися. Серйозні люди окрім роботи та навчання знаходили у своєму житті час на відпочинок та розваги, а веселі люди почали впорядковувати своє життя. І все стало як колись, а може, і краще... У снах люди знову спілкувалися зі своїми двійниками, але розмови ці стали ще більш цікавішими.... бо і одні і другі вміли бути і веселими, і серйозними..