Місія "Душа". Кінець.
Навколо було темно, як тоді, коли шампунь потрапляє в очі і ти їх так сильно-сильно зажмурюєш. Проте я чула якийсь шум, звичайно розібрати що це було я не могла. Раптом усе завертілось, затрусилось. Здається почався землетрус. Нарешті я чітко почула гул й, як виявилось, це хтось кричав моє ім'я. З величезним зусиллям я розплющила повіки. Мої друзі кучкувались навколо мене і мого тіла, яке було у відключці. Вони стурбовано зігнулись над мною. Ден мав дуже насуплений і хмурий вигляд. Спочатку він просто незадоволено пихтів й очевидно щось обдумував. - Дракон втік. Для мене почуте було справжнім шоком, тому я знову провалилась в темряву. Прийшовши до тями, й відпивши чиєїсь крові, яку мені люб'язно дали, я нарешті повністю отямилась. - Більше не будеш втрачати свідомості? - спитав Ден. - Не буду. - Ну то добре. Ну то ми пішли… - Аеее. Куди це ви зібрались?! А хто мені розкаже, що сталось поки я тут лежала?? - Ой всьо. Навіть гарно піти не даєш