Вампірануті та розчарування
Вампіром не кожен може стати. І здавалося б ними мають ставати розумні, виважені люди. Ну хоча б за прожиті роки мали такими стати. Та у сім’ї не без виродка. От живеш ти у своєму склепі, не знаєш горя, так гарно спілкуєшся з односклепниками і раптом виявляється, що це зовсім не ті вампи, яких ти знаєш практично більшу половину свого усвідомленого вампо-життя. Зовсім неочікувано твій світ міняється, і ти сподіваєшся, що вони або відселяться, або відселяться. А ось як це все сталось. Ніч не передбачала нічого кримінального чи трагічного. Я встала ще як сідало сонце і почала наводити порядок у себе на голові. Односклепники ще спали десятим сном та бачили ріки крові на яких плавав заморожений шоколад та на якому сиділи жучки. Мені вистачило години щоб стати хоч віддалено схожою на людину, а не зомбі. Швидко випила стаканчик 2- та пішла у вампунівер. Місяць гарно освічував склепи та надгробки. По трохи цвинтар просинався та виходив на зовні. Я завзято підмогрувала молодим вампір