Вампірануті без Інтернету
То був ще день, проте мені вже не спалось. Я довго крутилась з одного боку на інший, металась по своєму ложі в різні сторони, навіть згадала пісеньку: “Баю-баюшки-баю, не лягай на краю, прийде сіренький вовчок і укусить за бочок”, - але заснути вона мені не допомогла… Хоча й не дивно, від таких пісень ще два дні не спатимеш… Марно я вовтузилась з подушками, ковдрочкою і розклала гарненько по порядку іграшки, щоб створити відповідну атмосферу, нічого мене не врятувало. Я одразу зрозуміла, що щось тут нечисто і що цей день точно має бути дуже галімим днем. От. І, наперед скажу, я не помилилася. По своїй натурі я страх як люблю спати. З нашого склепу ніхто не любить так спати, як я. Я можу спати вдень, можу вночі, можу добами не прокидатись, чим, до речі, дуже дивую старікашок з сусіднього склепу. Навіть сам граф Дракула з докором в очах похитував головою дивлячись на мій ангельський сон. Ось тому явище мого НЕсну віщувало щось вкрай паскудне. Отож, після кількох невдалих спроб