Dark Side

Прочитала я в одній книзі, що вампіри бездоганні. Ні, ну це звичайно дуже мило з боку автора, але це трішки не відповідає дійсності. Ну тобто я не заперечую, що ми прекрасні, але ж не ідеальні. У всякому випадку підкачатись нам не завадить. До речі, якщо когось цікавить, так ми й вирішили. Знайшли найближчий спорт зал та записалися у нього. Зараз пора року близька до зими, отже швидко темніє. А як всі знають: “Темрява - друг молоді”. І не тільки молоді. Тому ми сильно не барилися, а швиденько позбирали манатки та махнули виробляти рельєф до літа. Почіпляли ми собі на плечі спортивні сумки та й вирушили. Дорога пройшла без пригод,  що дуже неочікувано. Адже найбільше пригод, як правило,  з нами трапляється саме в дорозі.  Але цього разу вищі сили були милосердними до нас. Отож ввійшли ми до залу і зразу почули його,  запах нашого тренера. Хоча у повітрі витав не тільки його запах,  але його був найсильнішим, як у альфи. Альфи всіх качок,  ой тобто качків. Моя односклепни

Я почула якісь звуки й почала повертатися із забуття та темряви. Усе тіло пекло й боліло. Я ледь відкрила повіки, світло вдарило в очі й я зажмурилась. Зробивши велике зусилля підняла голову й оглянула, де я знаходжусь. Усе двоїлось й сприймати було дуже важко. Проте я розгледіла світлицю досить пишно оздоблену й нарешті зрозуміла, що лежу на ліжку. Раптом над мною схилилось чотири обличчя, я від неочікування відкинулась назад й прикрила очі. Коли я знову їх відкрила чотири обличчя перетворились на два й це були Ден й Суккуба. Вона дала мені щось випити і це щось обпекло мені горло, але додало сили. Пити треба, треба пити, пити треба менше Менше треба, треба менше, менше треба пити Я прийшла до себе й оговталась від сну. Роздуплившись, я сіла й посміхнулась демониці. Я страшенно рада її бачити, а от себе в дзеркалі не дуже. - Скільки я була у відключці? - Чотири доби. - Що??!! - я була в шоці. Це ж що зі мною мало статись щоб я настільки відрубалась? Хто на мене нап