Вампірануті наступають на граблі
Моє життя стало яскравим та дивовижним, після того, як я придбала собі нову труну. Звичайно, вона ще не дуже розгойдалась, а кришку деколи ступорить. Так було й цього вечора. Я прокинулась від сповіщення на телефоні, проте захотівши подивитись, що ж там прийшло, я не змогла відкрити труну. Свою труну. О, ні! Я стала заручницею власної труни! Шляк би її трафив. Я вовтузилась, як могла, навіть постукала. Проте почувши у відповідь: "Занято!", зрозуміла, що мені прийдеться вибиратись самій. Поки я всіляко намагалась викарабкатись зі своєї "тюрми", я почала пригадувати, чому вирішила настільки кардинально змінити життя і купити нову труну. Знаєте, як то кажуть, якщо вампір не змінив труни, значить не такі вже й кепські справи у нього. Просто скиглить. Я б не сказала, що справи мої аж настільки біда-біда, але змінити потрібно було щось і негайно. А все стартануло з тижня практики. Я стояла опівночі біля широкого майданчика посеред нашого цвинтаря, де скупчилась купа ст