Публікації

Знайомтесь - це Вампірануті.

Зображення
Знайомтесь - це Вампірануті. Я впевнена, що у кожному з нас живе вічна дитина та вічний студент. А я і є студент, як і мої вампірануті. Вони вічні студенти вампуніверу, які живуть своїм життям і потрапляють у різні переплети та негаразди. Вони такі ж як і ви, з однією відмінністю: вони вампіри. Четверо друзів-одногрупників-односклепників, які разом йдуть по життю. Багато моментів їхнього життя взяті з мого реального студентського життя. Це мій спосіб справлятись з труднощами. Я виливаю їх на папір, нехай електронний, не справжній. Я шукаю позитивну сторону в негативі, з якого часто складається наше життя. Почалась серія Вампіранутих незадовго до мого студенства. У мене відібрали Інтернет у вигляді покарання за щось. Це стало приводом до написання “Вампірануті без Інтернету” . У якому розказується про жах відключення Інтернету. Усі розповіді ведуться від першої особи - дівчини вампіра, себто мене. Вона описує свої думки, страждання й сподівання. Вона просто розказує свою історію
Дописати коментар
Докладніше

Bakota Hell

Зображення
Історія про те, як ми здуру потрапили в Бакоту. Це гарне, але прокляте місце. Принаймні для мене. Одного літнього дня під кінець липня я і Ната вирішили поїхати на озеро. А то пройшла вже половина літа, а ми ні разу (уявляєте жоднісінького разу) не купалися. Начитавшись статейок про озера Львівщини, ми зібрали рюкзаки, сіли на маршрутку (її номер витіснився) та поїхали покоряти озеро. Їхали не багато, не мало, трохи менше години (якщо не враховувати час очікування маршрутки, яка мала би ходити кожні 10 хвилин, згідно з Google Maps). Ось так нас занесло у Винники. Ми вийшли на якійсь зупинці, бо своєї зупинки не знали, і почали розпитувати, як пройти до озера. Натрапивши на кількох не місцевих, ми врешті отримали відповідь, що озера нема. Покопавшись в інтернеті виявили, що озеро справді було спущено. Ми не розгубилися, купили поїсти і пішли гуляти. І ось так гуляючи нам (точніше мені), прийшла в голову геніальна ідея: поїхати в Бакоту. Ми швидко все парішали, купили квитки, зіб
1 коментар
Докладніше

Вампірануті та розчарування

Зображення
Вампіром не кожен може стати. І здавалося б ними мають ставати розумні, виважені люди. Ну хоча б за прожиті роки мали такими стати. Та у сім’ї не без виродка. От живеш ти у своєму склепі, не знаєш горя, так гарно спілкуєшся з односклепниками і раптом виявляється, що це зовсім не ті вампи, яких ти знаєш практично більшу половину свого усвідомленого вампо-життя. Зовсім неочікувано твій світ міняється, і ти сподіваєшся, що вони або відселяться, або відселяться. А ось як це все сталось. Ніч не передбачала нічого кримінального чи трагічного. Я встала ще як сідало сонце і почала наводити порядок у себе на голові. Односклепники ще спали десятим сном та бачили ріки крові на яких плавав заморожений шоколад та на якому сиділи жучки. Мені вистачило години щоб стати хоч віддалено схожою на людину, а не зомбі. Швидко випила стаканчик 2- та пішла у вампунівер. Місяць гарно освічував склепи та надгробки. По трохи цвинтар просинався та виходив на зовні. Я завзято підмогрувала молодим вампір
Дописати коментар
Докладніше

Вампірануті наступають на граблі

Зображення
Моє життя стало яскравим та дивовижним, після того, як я придбала собі нову труну. Звичайно, вона ще не дуже розгойдалась, а кришку деколи ступорить. Так було й цього вечора. Я прокинулась від сповіщення на телефоні, проте захотівши подивитись, що ж там прийшло, я не змогла відкрити труну. Свою труну. О, ні! Я стала заручницею власної труни! Шляк би її трафив. Я вовтузилась, як могла, навіть постукала. Проте почувши у відповідь: "Занято!", зрозуміла, що мені прийдеться вибиратись самій. Поки я всіляко намагалась викарабкатись зі своєї "тюрми", я почала пригадувати, чому вирішила настільки кардинально змінити життя і купити нову труну. Знаєте, як то кажуть, якщо вампір не змінив труни, значить не такі вже й кепські справи у нього. Просто скиглить. Я б не сказала, що справи мої аж настільки біда-біда, але змінити потрібно було щось і негайно. А все стартануло з тижня практики. Я стояла опівночі біля широкого майданчика посеред нашого цвинтаря, де скупчилась купа ст
Дописати коментар
Докладніше

Парасоля встала поміж нас

Зображення
Якби не парасоля, не було би розлуки. Якби не парасоля, не було би і муки. Якби не парасоля, то темпераменти зійшлись. Якби не парасоля, то спільні теми віднайшлись. Якби не парасоля, було би все чудово. Якби не парасоля, не було би і мови про любов.
Дописати коментар
Докладніше

Фанатична любов до добра не доводить

Зображення
Цей твір був написаний мною ще в школі, проте, прочитавши його зараз, я просто здивувалась, якими пронизливими були ці рядки. Мені стало шкода викладачів, які читали мої твори, адже усі  вони  були дуже гостро написані. 😅 Мабуть, кожен у житті стикався з любов'ю. Мало існує таких, які ніколи не любили, та й як можна йти проти інстинктів? На мою думку, любов - не найкраща чеснота людини, тому що коли вона переливається у неконтрольовану стихію, наслідки можуть бути не найкращими. Люди не можуть не любити, просто-напросто ми не пристосовані до життя на самоті, у нас працює, так званий, стадний інстинкт. Проте люблячи когось або щось, ми сильно звикаємо до цього і не уявляємо й дня без обожнюваного предмету. З часом особа просто стає рабом і поклоняється предмету своєї любові. Напевно, не раз вона може йти на необдумані вчинки заради об'єкту свого поклоніння. Розглянувши статистику причин самогубств, найчастіше впадає в око не взаємна любов або ж сварка з коханою
Дописати коментар
Докладніше

Вампірануті зляться

Зображення
Наш світ дуже мінливий. Навіть люди, які живуть не надто довго, це зауважують. Вони створюють науки, які це досліджують з якихось історичних пам’яток і статистики, ми ж натомість пам’ятаємо усе до дрібниць. Отож, настала весна. Це легко зауважити по відсутності снігу та морозу. Знаєте, в мороз у склепі не надто затишно, попри те, що вампіри холоднокровні та не надто відчувають перепади температур. Але от що я вам скажу, з приходом весни у деяких вампірів починається болячка, хандра чи як ще назвати. Деколи це заходить настільки далеко, що вампіри ледь не опиняються на межі вимирання, через викриття. Ну а що? Весна ж. Коти вростають на гілках і не дають спати своїм мяуканням. Всі тварини, включно з людьми, починають шукати пару, нових відчуттів та почуттів, і всяку іншу дурню. Ми ж, вампіри, істоти більш розумні та виважені, принаймні деякі, не піддаємось на страшну природну провокацію. У нас немає переживань щодо продовження роду, надто короткого життя чи сп
Дописати коментар
Докладніше