Вампірануті на вечірці

Я прокинулась під північ, єдину пару, яка була тої ночі вже було проспано. Хоча я й так не хотіла йти на неї, точніше я була б не в стані. А все чому? Бо була весь день на університетській вечірці.  Хитрюги декани спеціально організовують такі дійства, адже молоді вампіри не завжди тримають свої клики при собі, а діджейська музика тільки й робить, що зудить у роті.

З самого вечора мене не покидало відчуття любовної тяги. Звичайно й вампіри вміють любити, адже для цього не потрібно бути живим, а тільки дієздатним. Хімія, хімія, як важко ти давалась мені в школі. Точніше задачі з хімії вдавались важко, бо я не знаю математики. Що й казати, гуманітарій кожною клітиною. Але зараз не про це, так як усі мої гуманітарні клітини думають про тонконогого юнака з вечірки. Досі я його не зустрічала, хоча й цвинтар досить великий, з усіма мерцями не познайомишся. Я ж шукаю приблизно своєї вікової категорії. Про такі тонкі ніжки мріють усі дівчата, а про такі кеди усі нормальні люди зі здоровим глуздом. Проте дивлячись на нього виникає бажання влити у нього кілька літрів крові та впихнути кілограмчик жуків.

Цей вампірюга, зовсім вампірятко ще, просто полонив моє серце на кілька днів. Ну такий гарнюня, ну такий вже біленький, бліденький, якщо не помиляюсь навіть з ямочками на щічках. Якась купка волосся зібрана у хвостик на маківці, а коли він розпускає свої "коси", то зовсім паскудний стає. Хоча є у цьому щось привабливе, напевно, бо я вже ні в чому не впевнена, адже хімія очі затуманила.

Як мене так угараздило? Мене то, вампіра який ходить по фестивалях в джинсах і чорних майках з черепами... Що пускає металюзі кров вухами? Правильно, дискотечна музика. Я справді переживала за свої вуха, коли вирішила йти на вечірку. Хоча там я не тільки почула гідні хіти рок-н-ролу, а й згадала дні, коли була ще людиною. Це був мій маленький експеримент, а ще привід відволіктись від нудної вампірської рутини. Оо, забула сказати, що вечірка то тематичною була, типу нечисть 60-80-х років. Виглядало пречудово, я над образом довго не думала, хоча думала завчасно. Трішки порившись у своєму одязі, я нарила коротеньку чорну сукню,  яка була ідеальною. Аксесуари також викопала десь у джунглях моєї шафи. Навіть змирилась з фактом, що прийдеться взяти взуття на каблуках, а не улюблені кросівки.

На вечірках час початку дуже розмитий, ти наче запізнилася і наче прийшла зарано. Бути пунктуальною холодно, голодно і сумно. Але найгірше це бути на злеті нечисті, якої ти не знаєш. Вони усі такі старі, хоча по них і не скажеш, натворили вони всякого і знаються між собою. Завжди дивуюся, коли бачу молодих вампів у їхній компанії, не інакше як хлопчики на побігеньках. Вони стараються бути всюди і зі всіма, їх часто не вистачає на кожного, вони розриваються між знайомими і віддаються першому попалому. Саме такий хлопчина окликнув мене у клубі, після того як я ледве знайшла вхід і пройшла страшну охорону, яка подумала, що я мисливець за головами й у мене можуть бути кілки, свята вода й часник. Але ж я милий вампірчик-студентос.

Доки не прийшли мої односклепники, я відчувала себе вкрай не комфортно. Уваги хлопця-на-всіх мені не вистачало, мене забавляла тільки рок-н-рольна музичка, яку я знала напам'ять. До того були безбашні вампіри, які вже хильнули крові алкоголіків й тусувалися на танцполі. Їхніми танцями можна було б прикликати самого Дракулу з труни, от тільки він не був би в дусі святкувати разом з нами. Він у нас чувак релігійний, по клубах ходити не любить, веде аскетичний спосіб життя, адже навіть найменший його укус перетворює людинку на вампірчика. Бо наплодив він нас вампірів, як кроликів, а тепер віддувається перед вченою радою, які те й вміють, що повторювати фразу "Що робити? Що робити?". Такі танцівники не тільки першовампіра викликати можуть, а й сором у знайомих і шалені, розпустні танці інших споглядальників, які взяли приклад з них. Такі люди є завжди на різноманітних фестивалях, вони танцюють, коли ще світло і більшість сидить перед сценою й боїться зганьбитись. А ті люди нічого не бояться, вони душевно чи душероздирающе танцюють і штовхають інших до таких же екстремальних дій.

Звичайно пізніше чим більше народу танцює, тим більше народу йде танцювати. І на відміну від фестивалів на вечірках танцюють у колах. Так ніби водять хороводи, коло стає то більшим, то меншим, але як правило там є твої знайомі. Якщо твоїх знайомих немає, ти можеш продовжувати танцювати сам або в колі чужих по духу, але вже не так впевнено виляючи попою.

Проте на університетських вечірках не знайомляться, бо ти або більшість знаєш, або ну нафіг інших ти й так більшість знаєш. А вампірам молодим і скромним підійти до старшого, те саме що стояти біля щілини з сонячним світлом, небезпечно й лячно. Та й просто на тебе подивляться, як на людину, яку вже надпили, з відразою та зверхністю. Хоча звідки мені знати, я ж не знайомлюсь, я все ще мрію про свого графа Дракулу на чорному коні. Еххх...

Тим, кому ще не виповнилось вампоповноліття нічого робити біля бару. Не знаю, де вони беруть стільки алкогольної крові, але її у них кучма, до вибору, до кольору. Вампіри постарше вживають, а от молодші виживають як можуть.

Щодо фотографів, які пускають пташок на вечірках. Ти думаєш, що ти круто виглядала на вечірці до того як побачиш свої фото на наступний день. Тоді ти розумієш, що краще сиділа б в склепі й носа не потикала в клуб. А ще зрозумієш, що не з проста ти не могла найти вхід, у паніці блукаючи навколо клубу, як кіт, який виявив пропажу миски зі сметаною.

Коли я побачила, що то скоро ранок, я вирішила валити, щоб сонце не завалило мене. Я ж не хотіла стати купкою попелу або підсмаженою шиночкою, на мені ж не так багато м'яса... Це зовсім не сексуально і не апетитно, і аж ніяк не прийнятно. Але я встигла вкластися в труну до перших променів сонця, а ще встигла проспати пари. Сорі Майкл, не сьогодні, універ, не сьогодні....