Dark Side

"Не гальмуй - снікерсуй!"- каже нам реклама з телевізору. І правильно каже, адже не можна стояти на одному місці. Життя - цікава штука: комусь щастить, іншому ж дошкуляють злидні. Але тільки ми вибираємо свій життєвий шлях, тому що ніхто нам не може завадити робити те, що ми хочемо. Ну   що ви! Ні, я не закликаю до злочинства чи якихось незаконних дій, я просто кажу, що все залежить від нас самих. Але не буду відволікатися, а краще розкажу про людину в якої цей шлях виявився дуже тернистим. Це не правильно було б засуджувати її дії, але й величати їх було б ганебно. Звичайно ж кожен вибирає сам свій шлях, але не завжди він закінчується щасливо. У нього все починалося, як у всіх звичайних дітей. Він мирно грався машинками, бігав за метеликами...Та дивне було те, що з самого дитинства просив називати себе Мен. Він був здібною дитиною ще з самого народження: швидко почав ходити і говорити, цікавився не дитячими темами. Але як і всі хлопчаки його віку він полюбляв комікси. В

В цьому місті дивні жили люди. Ззовні вони були такі, як всі... але все ж таки були вони іншими. Кожен з них мав свого двійника ... Один був серйозним, зваженим та розумним, а інший був веселим, добрим та вигадливим. І так жило місто своїм подвійним життям: серйозні люди працювали, а веселі - веселилися. І лише у сні кожен міг зустрітися з своїм двійником. І кожен з пари двійників дуже любив цей час, бо саме тоді вони розмовляли про те, що було і є зараз, ділились спогадами та мріями. Ось так проходило життя у цьому дивному місті. І всі були задоволені та щасливі аж до того страшного дня... коли у сни деяких громадян перестали приходити двійники. На першу ніч ніхто нічого не зрозумів і на ранок люди говорили що, мабуть, повний місяць, завадив дивному сеансу спілкування. Але все більше і більше людей просто міцно спали... і не розмовляли зі своїми двійниками. Почалося справжнє занепокоєння. Розмови про дивні зміни можна було почути усюди: і вдома, і на вулицях, у магазинах, навіт

1 Коли надвечір Нас зупиняє втома І хочеться лишень У ліжечко додому Я закриваю очі І бачу дивний світ Де колобок регоче, І квітне дивоцвіт   Приспів Нам у казку Повірити не важко Бо у казці Усі ми королі Всі- принцеси Добрі та прекрасні Всі як діти Дорослі чи малі...   2 А потім сняться ниви Палаци, королі І ми такі щасливі Всіх визволить змогли Я закриваю очі І бачу дивний світ Як з замку десь поночі Принц шле мені привіт   3 Отак мандруєм сміло І казки нас ведуть Як тільки сутеніє Ми вже готові в путь Я закриваю очі І бачу дивний світ Драконів сни пророчі Й блискучий зореліт            

Ми сміливці хоч куди! Ми не боїмось води! В лісі, полі, у селі! Ми усюди, як свої! І від вовка не тікаєм- Галас наш усіх лякає! Всі звірушки поховались Бо до лісу ми зібрались! Ми ж сміливці хоч куди! Ой, тікаймо.... комарі!