Вампірануті мандрують
Щоб я ще колись поїхала в Карпати? Та ніколи в житті! Нехай воно у мене вічне і з часом мені стане нудно, але моя нога більше не ступить на ті землі. Я манала те все та бачила у страшному сні. Отож було жарке літо. Ночі теплі, тож ми гуляли безупину. Дні ж були спекотні й ми не раз просиналися в холодному поті від кошмарів. Ви не знали? Вампірам також сняться кошмари, особливо, коли надворі жарко. Звичайно у склепі у нас холодно, ну як завжди в принципі. Хоч ми й холоднокровні істоти, принаймні так кажуть, ми боїмося спеки... й сонця. Ночами я і односклепники усіляко веселилися: то лампочки у під'їздах повикручуєм, то людей полякаєм, то з готів понасміхаємось, то заховаємо перстень головного... це така штука, яка захищає вампірів від сонця, проте її мають тільки особливі. Ех, корупція... то позакриваємо ззовні інші склепи. Весело нам одним словом. Ве-се-ло. Одного дня, коли моя односклепниця роздивлялася свіжі випуски журналів моди чи "журналів для юних дівчаток",