Dark Side

Знайомтесь - це Вампірануті. Я впевнена, що у кожному з нас живе вічна дитина та вічний студент. А я і є студент, як і мої вампірануті. Вони вічні студенти вампуніверу, які живуть своїм життям і потрапляють у різні переплети та негаразди. Вони такі ж як і ви, з однією відмінністю: вони вампіри. Четверо друзів-одногрупників-односклепників, які разом йдуть по життю. Багато моментів їхнього життя взяті з мого реального студентського життя. Це мій спосіб справлятись з труднощами. Я виливаю їх на папір, нехай електронний, не справжній. Я шукаю позитивну сторону в негативі, з якого часто складається наше життя. Почалась серія Вампіранутих незадовго до мого студенства. У мене відібрали Інтернет у вигляді покарання за щось. Це стало приводом до написання “Вампірануті без Інтернету” . У якому розказується про жах відключення Інтернету. Усі розповіді ведуться від першої особи - дівчини вампіра, себто мене. Вона описує свої думки, страждання й сподівання. Вона просто розказує свою історію

Моє життя стало яскравим та дивовижним, після того, як я придбала собі нову труну. Звичайно, вона ще не дуже розгойдалась, а кришку деколи ступорить. Так було й цього вечора. Я прокинулась від сповіщення на телефоні, проте захотівши подивитись, що ж там прийшло, я не змогла відкрити труну. Свою труну. О, ні! Я стала заручницею власної труни! Шляк би її трафив. Я вовтузилась, як могла, навіть постукала. Проте почувши у відповідь: "Занято!", зрозуміла, що мені прийдеться вибиратись самій. Поки я всіляко намагалась викарабкатись зі своєї "тюрми", я почала пригадувати, чому вирішила настільки кардинально змінити життя і купити нову труну. Знаєте, як то кажуть, якщо вампір не змінив труни, значить не такі вже й кепські справи у нього. Просто скиглить. Я б не сказала, що справи мої аж настільки біда-біда, але змінити потрібно було щось і негайно. А все стартануло з тижня практики. Я стояла опівночі біля широкого майданчика посеред нашого цвинтаря, де скупчилась купа ст

Якби не парасоля, не було би розлуки. Якби не парасоля, не було би і муки. Якби не парасоля, то темпераменти зійшлись. Якби не парасоля, то спільні теми віднайшлись. Якби не парасоля, було би все чудово. Якби не парасоля, не було би і мови про любов.

Цей твір був написаний мною ще в школі, проте, прочитавши його зараз, я просто здивувалась, якими пронизливими були ці рядки. Мені стало шкода викладачів, які читали мої твори, адже усі  вони  були дуже гостро написані. 😅 Мабуть, кожен у житті стикався з любов'ю. Мало існує таких, які ніколи не любили, та й як можна йти проти інстинктів? На мою думку, любов - не найкраща чеснота людини, тому що коли вона переливається у неконтрольовану стихію, наслідки можуть бути не найкращими. Люди не можуть не любити, просто-напросто ми не пристосовані до життя на самоті, у нас працює, так званий, стадний інстинкт. Проте люблячи когось або щось, ми сильно звикаємо до цього і не уявляємо й дня без обожнюваного предмету. З часом особа просто стає рабом і поклоняється предмету своєї любові. Напевно, не раз вона може йти на необдумані вчинки заради об'єкту свого поклоніння. Розглянувши статистику причин самогубств, найчастіше впадає в око не взаємна любов або ж сварка з коханою

Наш світ дуже мінливий. Навіть люди, які живуть не надто довго, це зауважують. Вони створюють науки, які це досліджують з якихось історичних пам’яток і статистики, ми ж натомість пам’ятаємо усе до дрібниць. Отож, настала весна. Це легко зауважити по відсутності снігу та морозу. Знаєте, в мороз у склепі не надто затишно, попри те, що вампіри холоднокровні та не надто відчувають перепади температур. Але от що я вам скажу, з приходом весни у деяких вампірів починається болячка, хандра чи як ще назвати. Деколи це заходить настільки далеко, що вампіри ледь не опиняються на межі вимирання, через викриття. Ну а що? Весна ж. Коти вростають на гілках і не дають спати своїм мяуканням. Всі тварини, включно з людьми, починають шукати пару, нових відчуттів та почуттів, і всяку іншу дурню. Ми ж, вампіри, істоти більш розумні та виважені, принаймні деякі, не піддаємось на страшну природну провокацію. У нас немає переживань щодо продовження роду, надто короткого життя чи сп