Фанатична любов до добра не доводить

Цей твір був написаний мною ще в школі, проте, прочитавши його зараз, я просто здивувалась, якими пронизливими були ці рядки. Мені стало шкода викладачів, які читали мої твори, адже усі вони були дуже гостро написані. 😅

Мабуть, кожен у житті стикався з любов'ю. Мало існує таких, які ніколи не любили, та й як можна йти проти інстинктів? На мою думку, любов - не найкраща чеснота людини, тому що коли вона переливається у неконтрольовану стихію, наслідки можуть бути не найкращими.

Люди не можуть не любити, просто-напросто ми не пристосовані до життя на самоті, у нас працює, так званий, стадний інстинкт. Проте люблячи когось або щось, ми сильно звикаємо до цього і не уявляємо й дня без обожнюваного предмету. З часом особа просто стає рабом і поклоняється предмету своєї любові. Напевно, не раз вона може йти на необдумані вчинки заради об'єкту свого поклоніння.

Розглянувши статистику причин самогубств, найчастіше впадає в око не взаємна любов або ж сварка з коханою людиною. Хіба не можна сказати, що любов вбиває? Та, на жаль, вона вбиває не тільки фізично, а й духовно і морально. Люблячи, людина втрачає свою особистість й індивідуальність, вона хоче стати такою, якою приємно її бачити об'єкту поклоніння. Люди йдуть на великі жертви заради любові і дуже сильно розчаровуються, коли вона не виправдовує їхніх очікувань.

Прекрасний приклад фанатичної любові ми спостерігаємо у драмі-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”. Головні герої Мавка і Лукаш були сильно закохані, та уся романтична історія обернулась у трагедію, коли Лукаш обирає іншу, кращу для нього, Килину, а Мавка ж залишається страждати на одинці. Історія закінчується смертю обох. Саме тут показано, що Мавка пожертвувала собою заради Лукаша, який не був гідний цього, хоч і розкаявся перед очима смерті.

Звернувшись до слів знатних людей, згадуємо вислів відомого німецького вождя Адольфа Гітлера: “Нікого не любити - це найбільший дар, який робить тебе непереможним. Нікого не люблячи, ти втрачаєш найстрашніший біль”. Дійсно, прив'язаність до когось робить нас вразливими перед ворогами. Полюбивши, ти відкриваєш свою душу для знущань і закриває очі на зради, а також втрачаєш пильність. Усе це руйнує нас зсередини.

Таким чином фанатична любов справді не прогнозує хороших наслідків, тільки багато розчарування і болю. Не любити великий дар для людини, робить стальною душу. Отже, навіть справжня любов мусить бути в міру та має регулюватися.