Dark Side

          Короткий день добігав кінця. Той хто встиг запастись харчами і зброєю за час світла, оглядаючись по сторонам ховалися у хатини. Вони знали, темрява наближається дуже швидко і забирає усіх, хто забарився. Тому люди з поспіхом ниряли в середину маленьких кам'яних будиночків де укривалися до кінця ночі. Вони вже не вірили, що буде краще життя. Ті, хто ще пам'ятали старі часи казали: "А ми думали тоді було погано, а тепер маємо, що заслуговуємо!".          Сонце вже сідало. Воно розсипало своє проміння і пестило стіни потемнілих будиночків. Небо вигравало різноманітними барвами. То ставало кольору польових фіалок посеред троянд, то переходило до пекельного відтінку і здавалося, що попав ти в пекло за всі гріхи народу твого і всього людства колись жившого і нині живучого. Ось ще трішки і вогонь, який охопив небеса, перейде й на ліс. У цей час ліс ставав місцем найбільших сутичок за виживання. У ньому водились небач...

Це було 18 липня 2014 року. З тої пори, як люди почали "мирно" жити, світ дуже змінився. Він не став кращим, а навпаки був темним і непривітним. Люди стали звірами, притримувались інстинктів. Тільки одиниці намагались щось виправити. Та це вже було майже неможливо. Ці, здавалося б розумні створіння, винищували природу та забруднювали її. Довго вона терпіла знущання брата старшого. Але таки увірвався їй терпець. І вона дала відсіч. Почалась війна за виживання. Дехто пішов у темряву. Це було славнозвісне підпілля. Тут усі були рівні між собою і перед природою. Не було рангів і класового розподілу, ти або хотів вижити, або залишався на одинці зі своїм ворогом. Третього дано не було. Самим страшним і нездоланним противником залишилась Смерть, та й вона пошкодувала повстанців і подарувала їм другий шанс. Вона дала їм саме дороге, що у неї було в запасі. Віддала вічність. При умові, що коли прийде час вони підуть і не намагатимуться перехитрити її. Люди хапались за кожний шанс виж...

Ірина Бжезінська Розділ 1 Надхмарна мрія слимачка Ю Ап-п-п-п-чхи – пролунало в зеленій траві. І від цього голосного звуку, аж яблука на яблуні затрусилися. А одне, те, надкушене хробачком, лунко гупнуло на землю. А винуватцем усієї оцієї «апчухи», що сполошила рано-вранці все підяблуневе царство, був маленький слимачок Ю. Отак його всі і називали – Ю. А все тому, що у його сім'ї було багато братиків та сестричок, і його мама кликала усіх своїх діток лише називаючи першу літеру імені. Хоча і мав слимачок надзвичайно гарне ім'я Юстиніан, проте цього ніхто не знав. Натомість усі підяблуневі мешканці знали маленького слимачка Ю. Ой, що ж то був за Ю. Не Ю, а ціла юрба бешкетства та неслухняності. Він був у сім’ї найменший і добре знав, що може отримати більше за інших, особливо завдяки голосному скиглінню чи проливним сльозам. Але загалом він був добрим та розумним слимачком і його усі любили. І, найголовніше, що наш Ю був дууууже цікавим та допитливим, що...

"Не гальмуй - снікерсуй!"- каже нам реклама з телевізору. І правильно каже, адже не можна стояти на одному місці. Життя - цікава штука: комусь щастить, іншому ж дошкуляють злидні. Але тільки ми вибираємо свій життєвий шлях, тому що ніхто нам не може завадити робити те, що ми хочемо. Ну   що ви! Ні, я не закликаю до злочинства чи якихось незаконних дій, я просто кажу, що все залежить від нас самих. Але не буду відволікатися, а краще розкажу про людину в якої цей шлях виявився дуже тернистим. Це не правильно було б засуджувати її дії, але й величати їх було б ганебно. Звичайно ж кожен вибирає сам свій шлях, але не завжди він закінчується щасливо. У нього все починалося, як у всіх звичайних дітей. Він мирно грався машинками, бігав за метеликами...Та дивне було те, що з самого дитинства просив називати себе Мен. Він був здібною дитиною ще з самого народження: швидко почав ходити і говорити, цікавився не дитячими темами. Але як і всі хлопчаки його віку він полюбляв комікси. В...

В цьому місті дивні жили люди. Ззовні вони були такі, як всі... але все ж таки були вони іншими. Кожен з них мав свого двійника ... Один був серйозним, зваженим та розумним, а інший був веселим, добрим та вигадливим. І так жило місто своїм подвійним життям: серйозні люди працювали, а веселі - веселилися. І лише у сні кожен міг зустрітися з своїм двійником. І кожен з пари двійників дуже любив цей час, бо саме тоді вони розмовляли про те, що було і є зараз, ділились спогадами та мріями. Ось так проходило життя у цьому дивному місті. І всі були задоволені та щасливі аж до того страшного дня... коли у сни деяких громадян перестали приходити двійники. На першу ніч ніхто нічого не зрозумів і на ранок люди говорили що, мабуть, повний місяць, завадив дивному сеансу спілкування. Але все більше і більше людей просто міцно спали... і не розмовляли зі своїми двійниками. Почалося справжнє занепокоєння. Розмови про дивні зміни можна було почути усюди: і вдома, і на вулицях, у магазинах, навіт...

1 Коли надвечір Нас зупиняє втома І хочеться лишень У ліжечко додому Я закриваю очі І бачу дивний світ Де колобок регоче, І квітне дивоцвіт   Приспів Нам у казку Повірити не важко Бо у казці Усі ми королі Всі- принцеси Добрі та прекрасні Всі як діти Дорослі чи малі...   2 А потім сняться ниви Палаци, королі І ми такі щасливі Всіх визволить змогли Я закриваю очі І бачу дивний світ Як з замку десь поночі Принц шле мені привіт   3 Отак мандруєм сміло І казки нас ведуть Як тільки сутеніє Ми вже готові в путь Я закриваю очі І бачу дивний світ Драконів сни пророчі Й блискучий зореліт            

Ми сміливці хоч куди! Ми не боїмось води! В лісі, полі, у селі! Ми усюди, як свої! І від вовка не тікаєм- Галас наш усіх лякає! Всі звірушки поховались Бо до лісу ми зібрались! Ми ж сміливці хоч куди! Ой, тікаймо.... комарі!