Dark Side

Навколо було темно, як тоді, коли шампунь потрапляє в очі і ти їх так сильно-сильно зажмурюєш. Проте я чула якийсь шум, звичайно розібрати що це було я не могла. Раптом усе завертілось, затрусилось. Здається почався землетрус. Нарешті я чітко почула гул й, як виявилось, це хтось кричав моє ім'я. З величезним зусиллям я розплющила повіки. Мої друзі кучкувались навколо мене і мого тіла, яке було у відключці. Вони стурбовано зігнулись над мною. Ден мав дуже насуплений і хмурий вигляд. Спочатку він просто незадоволено пихтів й очевидно щось обдумував. - Дракон втік. Для мене почуте було справжнім шоком, тому я знову провалилась в темряву. Прийшовши до тями, й відпивши чиєїсь крові, яку мені люб'язно дали, я нарешті повністю отямилась. - Більше не будеш втрачати свідомості? - спитав Ден. -  Не буду. - Ну то добре. Ну то ми пішли… - Аеее. Куди це ви зібрались?! А хто мені розкаже, що сталось поки я тут лежала?? -  Ой всьо. Навіть гарно піти не дає...

Пройшло три дні весни, а гормони любові вже бушують в мені. Проте, як ми знаємо, це не завжди призводить до добра. Ну самі подумайте, жили ви собі спокійно, зимували у своєму склепі, а тут бац і ти рвешся у любовні пригоди. Жахливо, правда? Ось і я так думаю, але вже нічого не вдієш. От появився, мені на голову, улюбленець. Хмм, звучить ніби тваринку завела. Та тільки тваринка дика й зовсім не дружня. Окрім того, вона ще й не тваринка, а людинка. Сумно, краще б кажанчика завела, от він би мене точно любив. Проте з живого у нас в склепі лише мох на стінах. Так от, сподобався мені один пацанчик. Наче з вигляду нічого такий, правда худющий, аж хочеться спитати рецепт його дієти. Хоча думаю, що усі дієти зводяться до простого не їдження. А можливо він просто дрищ і у цьому не треба шукати ніяких причин. І таке буває, як важко це не було б сприйняти. Моя односклепниця подивившись на нього сказала, що він набагато кращий за попереднього і попереднього перед попереднім. При цьому ...

Я прокинулась під північ, єдину пару, яка була тої ночі вже було проспано. Хоча я й так не хотіла йти на неї, точніше я була б не в стані. А все чому? Бо була весь день на університетській вечірці.  Хитрюги декани спеціально організовують такі дійства, адже молоді вампіри не завжди тримають свої клики при собі, а діджейська музика тільки й робить, що зудить у роті. З самого вечора мене не покидало відчуття любовної тяги. Звичайно й вампіри вміють любити, адже для цього не потрібно бути живим, а тільки дієздатним. Хімія, хімія, як важко ти давалась мені в школі. Точніше задачі з хімії вдавались важко, бо я не знаю математики. Що й казати, гуманітарій кожною клітиною. Але зараз не про це, так як усі мої гуманітарні клітини думають про тонконогого юнака з вечірки. Досі я його не зустрічала, хоча й цвинтар досить великий, з усіма мерцями не познайомишся. Я ж шукаю приблизно своєї вікової категорії. Про такі тонкі ніжки мріють усі дівчата, а про такі кеди усі нормальні люди зі здо...

Нарешті я вільно видихнула. До мене дійшли звуки бійки, бою, боїща. Раптом мої руки звільнитися від путів, ззаду стояв орк досить таки багато вдягнений. Він показав нам на мигах куди тікати,  а сам по біг у гущу бійки. На відміну від нього ми по бігли у гущу кущів подалі від мечів, ножів та голок. Недалеко від місця полону ми зустріли Дена, який нервово літав зі сторони в сторону. Сказати що ми були здивовані нічого не сказати. Адже ми думали, що більше ніколи його не побачимо, та й взагалі нікого більше не побачимо. Зауваживши нас примара не сильно здивувалася, а тільки радісно усміхнулась й замахала нам руками. Ден розказав, що побачивши як нас захопили в полон, він не розгубився, а почав шукати тих, хто міг би нас врятувати і знайшов. Розказав про якогось орка на свині, який покликав всіх інших. Не знала, що орки їздять на свинях. І як вони їх тільки витримують? Ми потрапили до поселення наших рятівників. Як ми пізніше дізналися ці орки були хороші, не в сенсі що вони пос...

Прочитала я в одній книзі, що вампіри бездоганні. Ні, ну це звичайно дуже мило з боку автора, але це трішки не відповідає дійсності. Ну тобто я не заперечую, що ми прекрасні, але ж не ідеальні. У всякому випадку підкачатись нам не завадить. До речі, якщо когось цікавить, так ми й вирішили. Знайшли найближчий спорт зал та записалися у нього. Зараз пора року близька до зими, отже швидко темніє. А як всі знають: “Темрява - друг молоді”. І не тільки молоді. Тому ми сильно не барилися, а швиденько позбирали манатки та махнули виробляти рельєф до літа. Почіпляли ми собі на плечі спортивні сумки та й вирушили. Дорога пройшла без пригод,  що дуже неочікувано. Адже найбільше пригод, як правило,  з нами трапляється саме в дорозі.  Але цього разу вищі сили були милосердними до нас. Отож ввійшли ми до залу і зразу почули його,  запах нашого тренера. Хоча у повітрі витав не тільки його запах,  але його був найсильнішим, як у альфи. Альфи всіх качок,  ой ...

Я почула якісь звуки й почала повертатися із забуття та темряви. Усе тіло пекло й боліло. Я ледь відкрила повіки, світло вдарило в очі й я зажмурилась. Зробивши велике зусилля підняла голову й оглянула, де я знаходжусь. Усе двоїлось й сприймати було дуже важко. Проте я розгледіла світлицю досить пишно оздоблену й нарешті зрозуміла, що лежу на ліжку. Раптом над мною схилилось чотири обличчя, я від неочікування відкинулась назад й прикрила очі. Коли я знову їх відкрила чотири обличчя перетворились на два й це були Ден й Суккуба. Вона дала мені щось випити і це щось обпекло мені горло, але додало сили. Пити треба, треба пити, пити треба менше Менше треба, треба менше, менше треба пити Я прийшла до себе й оговталась від сну. Роздуплившись, я сіла й посміхнулась демониці. Я страшенно рада її бачити, а от себе в дзеркалі не дуже. - Скільки я була у відключці? - Чотири доби. - Що??!! - я була в шоці. Це ж що зі мною мало статись щоб я настільки відрубалась? Хто на мене нап...

     Сонце сідає й так гарно робиться. Не тільки навкруги, а й у душі. Адже вона завжди прагнула гармонії та спокою. Не бо вкрилось різноманітними барвами, наче хтось вилив фабри, створивши веселковий хаос. Останні сонячні промені гладили землю вкриту містами й селами, а також їх руїнами. Над головою літали попискуючи кажани й у голову лізли думки про минуле. Ох, як же добре було тоді. Руїни, веселі друзі, мінливе середовище, молодість…            Ностальгія взяла мене у свої щільні обійми. Я лежала на траві, а у голові малювала образи тих часів. Таверна повна від людей різних мастей. Були там і простофілі, й вампіри, вурдалаки та інша нечисть. Були й дракони. До речі про драконів, як там поживає мій приятель Conservative Dragon? З цією думкою я провела усю ніч. Вона крутилась у голові, адже так хотілось знову побувати у його печері, попити чай і щось до чаю, послухати цікаві історії минувщини. Які ж теплі та дружні були вечори провед...