Магічна практика. Другий розділ.

2

Мої валізи вже спаковані, залишилось зовсім трохи, а саме поїсти.  От тільки не надто багато, щоб не стало погано в дорозі. Я пішла на кухню й зробила собі чай та дві канапки з майонезом і ковбасою, одночасно заїдаючи це все огірком.

Я завжди знала, що маги трохи придурки, але ж не настільки. Я вже навіть змирилась з тим, що мене засилають чорт зна куди, але думка про те, що я поїду туди в ванні, мене просто вбивала. Майстер злобно посміхнувшись, сказав, що я відчуватиму себе наче в кабріолеті, без даху з вітром в лице. Ага, вже! Без даху, з вітром в лице та ще й у ванні. Тепер можна бути спокійною за те, що у моїй ванні точно не мився ніякий тисячолітній маг старикашка. 

Я поклала усі сумки в середину й сама залізла до ванни, не забувши вдягнути шолом про всяк випадок. Обмотавшись шлангом від душу і видихнувши, я прошепотіла заклинання й одразу відчула, що лечу.

А тут на верху нічо так корки. Ванномагістралі були переповнені ваннами, в яких сидів різноманітний зброд. Біля мене тільки що пролетів маг, що наспівуючи пісеньку, купався з гумовими качечками й пінкою, та зі смішним капелюхом на голові. Він якраз намилював волосаті груди та не менш волосату підмишку, волосся з якої можна було заплести в колосок. Рапунцель вже не та…

Ось так я нарешті доїхала до свого персонального пекла. Мені в лице дув сухий та гарячий потік повітря, ніби хтось відкрив духовку, коли там печеться пиріг, от тільки без пирога. Моя ванна припаркувалась в ванну. Шкода, що під кінець цієї нудної поїздки я встигла заснути й не роздивилась, куди закинула мене доля на цей раз. Моєю злою долею, фортуною та кармою був мій Майстер, який з задоволенням закинув мене кудись, звідки вибратись можна тільки в ванні, коли у мене фінішно поїде дах.

Мій Майстер був мега злим та не добрим чуваком. Звичайно, десь в душі, я вірила, що це лише його маска й своєрідний захист. Проте часом я дуже сильно в цьому сумнівалась.

Раптом десь прозвучав гудок з тарілки, що лежала на підлозі й звідти вилізла голограма мого Майстра, що була дуже правдоподібною.

-Аааа! - закричала я у всю глотку. - Я ж у ванні! - при цьому прикриваючись руками й схрестивши ноги пропищала я. Проте мого Майстра це ніяк не колихнуло і він далі витріщався на мене, злобно посміхаючись. Я нахмурилась і махнула рукою, погоджуючись прийняти дзвінок. Намагаючись прийняти найбільш підходящу позу для розмови, я тим часом думала, що цю тарілку обов'язково треба буде забрати з ванни.

Майстер-голограма ходила по ванній кімнаті, вимірюючи її кроками. Він бубонів свою тираду про обов'язки та зобов'язання справжнього мага, правила безпеки й табу, про те що ми обов'язково переможемо добро і зруйнуємо цей триклятий світ. На руйнації світу він наголосив найбільше, додавши, що моя місія дуже важлива і якщо я не виконаю її, то капець мені. Всім капець і мені, і світу, а мені в першу чергу. На тому моменті я демонстративно закотила очі, але мурашки все ж забігали по спині.

Після розмови я вийшла з ванної кімнати, тягнучи за собою валізи. Моя кімната виглядала дуже мило: темно-сині стіни та ліжко з чорного дерева, застелене чорними шовковими простинями, усі меблі також були чорні. Темнувато. Я підійшла до вікна й розкрила сині штори, впустивши до кімнати трохи вже згасаючого світла. За вікном була пустеля - довга та безмежна. Піски літали вихором десь на горизонті, за вікном бушувала піщана буря, проте у будинку було затишно та безпечно. Принаймні поки що.