Магічна практика. Четверний розділ. Кінець.

4

Прийшовши до тями, я оглянула приміщення, в якому знаходилась. Начебто це був нічний бар, м'які диванчики зі штучної шкіри, на одному з яких я розмістилась, тьмяно освітлювались лампами. Десь приглушено грала музика, людей не було. На мить мені здалось, що уся практика була звичайним сном у стані сп'яніння. У дверях появилась постать, накачаний амбал, можливо охоронець, що прийшов викинути мене за шкірку на двір. На моє превелике здивування він ніс в руках два напитки й усміхався мені.

-Тримай, мила. Я замовив тобі таке як ти любиш. - сказав красунчик. Я почала шукати під столом свою нижню щелепу, яка відпала від здивування. Він назвав мене милою? Це якийсь сон? Що зі мною робиться і хто цей рослий парубок?

-Мм… - тільки змогла вимовити я. Хлопець сів поруч і обняв мене за талію. Другою рукою він пригорнув мене до себе. Він такий теплий і від нього чудово пахне. Ох, як чудово пахне. Я заплющила очі й вирішила просто насолодитись моментом.

Я підняла голову й глянула йому в очі. Кажуть, що очі це дзеркало душі. Його очі були мертвими, не живими, хоч ласкавий погляд здавався дуже милим і навіть обпалив мої щоки рум'янцем.  Знайомий незнайомець почав осипати мене поцілунками. Моя шкіра просто горіла під його губами й пальцями, проте очі не давали покою. Я відсторонилась, молодик стурбовано глянув на мене. Я встала, сказавши, що мені треба провітритись.  На вулиці світило два місяці, які остаточно привели мою свідомість до тями. З сумом я усвідомила, що усе навколо галюцинація, яку мені потрібно подолати, попри те, що я залюбки залишилась у світі бажань. Виконаних бажань, здійсненних.

Це було випробування на силу волі, на кмітливість і ще на чорт знає що. Мені треба розібратись з хлопцем, який був таким ідеальним, не враховуючи очей. Я згадала заклинання, яке показувало істинну суть речей. Чому б ні?

Зайшовши до бару, я одразу попрямувала до свого столика, незнайомець сидів там же, де я його залишила. Я зупинилась й пообіцяла собі не зупинятись будь там що.

-Кохана, щось не так? - лагідно спитав парубок. У відповідь я зашепотіла заклинання, а по щоці котилась одинока сльоза. Раптом мене засліпив спалах яскравого світла, коли він пропав, на місці, де сидів хлопчина, я побачила кусок сиру. Зі мною фліртував сир? Йой, до чого я докотилась. Не встигнувши закінчити думку, бар зник, а я опинилась в кухні. Я успішно пройшла своє випробування. Нарешті я зможу поїсти.

На столі стояв той самий кусок сиру. Ну що, голубчику, зараз я буду тебе їсти. Побачивши різноманітне кухонне начиння, мені закортіло зробити піцу. Нашвидкуруч я зробила канапки з сиру й булочки, що лежала поряд, та пішла шукати інші продукти.

Я оглянула кожен куток кухні й вже майже зневірилась, несподівано зауваживши маленькі двері, яких я не бачила, коли тут дивилась минулого разу. Я спробувала їх, зачинені. Прошепотіла заклинання, що відкривало будь-які двері. Заклинання відлетіло від бар'єру, що утворився навколо дверей, та відрекушетило прямісінько мені в живіт, та ще й так, що я відлетіла в інший кінець, боляче вдарившись головою об стіну.

Я ще раз оглянула кухню, сподіваючись знайти ключа. Ну не могли вони шафу з їжею, захистити таким складним заклинанням. У мене почалась депресія, адже ключа ніде не було. Я взяла ножа й почала нарізати сир, тоненькими кусочками й ображено його поїдати. Коли я з'їла майже половину, ніж наткнувся на щось тверде. Оглянувши кусок сиру поближче й діставши те що було всередині, мої очі висохли від сліз, а обличчя прояснилось.

-Оо, хлопчику, це так мило. Ти навіть з того світу, знайшов підхід до мене, знайшов ключик від мого серця. І цей ключик від шафи з їжею. Ооо, дякую, котику!

Я побігла до дверцят і, радісно затримавши дихання, відчинила їх. Мої очі розбігались від різноманітних наїдків, що там містились. Я почала вигрібати це все на підлогу. Разом з шоколадками й коробками з солодощами, на землю випав якийсь золотий рулон. Я розгорнула його. Час застиг, я швидко пробігла очима по тексту, який містив свиток. Вставши на ноги й випрямивши спину, я гордо глянула перед собою. В руках я тримала древній документ, тексти якого могли буквально розпочати Апокаліпсис. Я тріумфувала. У моїх руках доля планети.

Кінець.