Dark Side

Якби не парасоля, не було би розлуки. Якби не парасоля, не було би і муки. Якби не парасоля, то темпераменти зійшлись. Якби не парасоля, то спільні теми віднайшлись. Якби не парасоля, було би все чудово. Якби не парасоля, не було би і мови про любов.

Цей твір був написаний мною ще в школі, проте, прочитавши його зараз, я просто здивувалась, якими пронизливими були ці рядки. Мені стало шкода викладачів, які читали мої твори, адже усі  вони  були дуже гостро написані. 😅 Мабуть, кожен у житті стикався з любов'ю. Мало існує таких, які ніколи не любили, та й як можна йти проти інстинктів? На мою думку, любов - не найкраща чеснота людини, тому що коли вона переливається у неконтрольовану стихію, наслідки можуть бути не найкращими. Люди не можуть не любити, просто-напросто ми не пристосовані до життя на самоті, у нас працює, так званий, стадний інстинкт. Проте люблячи когось або щось, ми сильно звикаємо до цього і не уявляємо й дня без обожнюваного предмету. З часом особа просто стає рабом і поклоняється предмету своєї любові. Напевно, не раз вона може йти на необдумані вчинки заради об'єкту свого поклоніння. Розглянувши статистику причин самогубств, найчастіше впадає в око не взаємна любов або ж сварка з кохано...

Наш світ дуже мінливий. Навіть люди, які живуть не надто довго, це зауважують. Вони створюють науки, які це досліджують з якихось історичних пам’яток і статистики, ми ж натомість пам’ятаємо усе до дрібниць. Отож, настала весна. Це легко зауважити по відсутності снігу та морозу. Знаєте, в мороз у склепі не надто затишно, попри те, що вампіри холоднокровні та не надто відчувають перепади температур. Але от що я вам скажу, з приходом весни у деяких вампірів починається болячка, хандра чи як ще назвати. Деколи це заходить настільки далеко, що вампіри ледь не опиняються на межі вимирання, через викриття. Ну а що? Весна ж. Коти вростають на гілках і не дають спати своїм мяуканням. Всі тварини, включно з людьми, починають шукати пару, нових відчуттів та почуттів, і всяку іншу дурню. Ми ж, вампіри, істоти більш розумні та виважені, принаймні деякі, не піддаємось на страшну природну провокацію. У нас немає переживань щодо продовження роду, надто короткого життя чи сп...

Життя покинуло моє бідне неживе тіло. Попри пізню годину на вулиці було світло. Місячне проміння, відбите від снігу, потрапляло у щілину в дверях до склепу. Поміж могил шумів та шурхотів сніжинками й опалим листям вітер. Нічні тварини вже давно позасинали у своїх нірках і тільки нам, вамп-студентам, якогось милого, не спалось.    Ми лежали у своїх трунах і без ентузіазму втикали в стелю. Хтось намагався до неї доплюнути, але чомусь всі слюні, методом бумеранга, потрапляли йому в лице. Проте ми не здавались і продовжували розвивати свою апатію. Нам було все настільки безсильно, що навіть погортати стрічку новин в соц-мережах не хотілось. У п’ятій труні припадали пилом підручники та конспекти, білетами до екзаменів, що лежали на столі, вже обідали жуки, а ми й далі прокрастинували. Наші бліді, майже прозорі тіла, безвольно розклались на оксамитовому покритті нашої постелі. Ми впали не тільки фізично, але й морально. Наш дух вже копав тунель на іншу сторону планети, ось та...

Був чудовий осінній день, сонце вже сідало й я прокинулась ну дуже рано. Мою вампірську сутність мучив страх. Чого вампір-студент може боятися більше голоду? Правильно - екзаменів. Екзамени, то такі міфічні створіння для студентів на початку навчання, які пізніше перетворюються на жахливих монстрів, з якими їм приходиться боротись. За час існування кровосісь та нашого вамповеру старікашки попридумували безліч наук та предметів, написали купу трактатів та мемуарів, коли їм не спалось світлими днинами. Молоді вампіри скільки усього мають вчити, що вони просто беруться за голову. Деякі навіть намагались її відірвати, але безуспішно. З часом ти приймаєш свою долю і вже не чиниш такого явного опору. Йдеш, так би мовити, в підпілля. На відміну від зелених, наші старічки, зокрема дядько Дракула, гордовито розказують про свої подвиги на заняттях, про невдачі намагаються не згадувати. Але студент на те студент, щоб знати багато компрометуючої інформації, тому ми за кожної хорошої нагоди нага...

4 Прийшовши до тями, я оглянула приміщення, в якому знаходилась. Начебто це був нічний бар, м'які диванчики зі штучної шкіри, на одному з яких я розмістилась, тьмяно освітлювались лампами. Десь приглушено грала музика, людей не було. На мить мені здалось, що уся практика була звичайним сном у стані сп'яніння. У дверях появилась постать, накачаний амбал, можливо охоронець, що прийшов викинути мене за шкірку на двір. На моє превелике здивування він ніс в руках два напитки й усміхався мені. -Тримай, мила. Я замовив тобі таке як ти любиш. - сказав красунчик. Я почала шукати під столом свою нижню щелепу, яка відпала від здивування. Він назвав мене милою? Це якийсь сон? Що зі мною робиться і хто цей рослий парубок? -Мм… - тільки змогла вимовити я. Хлопець сів поруч і обняв мене за талію. Другою рукою він пригорнув мене до себе. Він такий теплий і від нього чудово пахне. Ох, як чудово пахне. Я заплющила очі й вирішила просто насолодитись моментом. Я підняла голову й глянула...

3 Я вже зовсім освоїлась у своїй кімнаті й тепер вважала потрібним піти на екскурсію будинком. Відкривши двері й ступивши в темряву, я одразу пошкодувала про своє рішення. Хотіла вернутись до кімнати та дверей вже не було. Серйозно?  Маги хоч і нічні створіння, але я люблю своє ліжечко і спати у ньому. В нас велика любов, яка подолає усе на світі. Стоячи в темряві, я почала нащупувати стіни, проте їх не знайшла. Відійшовши від шоку й згадавши, що вмію чаклувати, я махнула рукою та прошепотіла заклинання. Спочатку нічого не відбулось. Можливо це був якийсь нейтральний простір, там не можна було використовувати магію. Я дістала телефон й включила ліхтарик, як раптом він засвітився довгим й дуже яскравим світлом. Хмм, цей простір видозмінює магію. В ідеалі у моїй руці мала з'явитись куля світла, що насправді є кулястою блискавкою і яка слугувала б мені ліхтариком. Але ця модернізована магія мені теж сподобалась. Я підняла телефон трохи вище й освітила усе навколо. Виявляєть...